Я шагнула из лодки к воде,
Побежала по волнам высоким,
Это жизнь,а не миг в судьбе,
Ты Спасающий в жизни,мой остров.
Как прекрасно и чудно в Тебе,
Здесь красивые блики звездные,
Благодарна моей судьбе,
Вот ответ на молитвы слезные.
Ты родил меня в свет, Господь,
Пуповиной судьбы привязана,
Посмотри кончается ночь,
Время? Сколько еще несказано.
Что сказать? Чем могу отплатить?
За любовь,что мерой не меряна,
Я могу лишь о вере молить,
И с Тобой по волнам до берега.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вы-чудо! Он тока ходил, а Вы побежали! Комментарий автора: а вообще то спасибо,но я думаю когда-то и тебе понравится
чье-то и ты напишешь"дождался"
Женя Блох
2009-04-15 09:55:05
Я могу лишь по вере ходить,
волны хлещут и волны житейские,
Ну,а Миша тебе я скажу ,
Все ужимки твои "фарисейские"
Покажи хоть Что-то твое!
А учить мы горазды очень,
А без перца неострый суп,
посыпай,потерплю между строчек.
Елизавета
2009-04-15 10:51:35
Тонко, красиво, искренне! Комментарий автора: спасибо за понимание.
Лилия
2009-04-15 17:11:55
Подкрепляй Господь нашу веру, как сказала сестра, чтоб не боялись идти за тобой по волнам жизни. Спасибо за стихи! Комментарий автора: спасибо.
Дина Маяцкая.
2009-08-14 17:32:57
Ну, это "что-то"! Просто чудесно! "Пуповиной судьбы"...замечательно сказано.
Женя Блох
2009-08-14 17:40:12
Спасибо,Дина за внимание.Ты сейчас не знаешь,как вовремя поддержала меня.Господь велик!
Расставание с подругой. - Елена Викулина Это стихотворение я написала для своей дочери,которая недавно перенесла расставание с лучшей подругой.(на фото-моя дочь с подругой)
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
